|
|
| gen. |
свідчення n (доказ); підстава f (доказ); факт m; факти m; ознаки f; очевидність; явність; свідок m; показання свідка; доводити; слідчий матеріал; ознака f |
| h.rghts.act. |
покази m |
| IT |
основа f; підстава f; свідчення n |
| law |
докази m (Brücke); документ, що підтверджує певне право; доведення n; підтвердження n; уліка; уліки; показання (свідчення); давання показань; давання свідчень; надання показань; надання свідчень; свідоцтво n; свідчення n; факт m (доказ, свідчення чогось тж); факти m |
| med. |
доказ m (Lviv_linguist); дані (Lviv_linguist) |
| O&G |
доказ існування |
|
|
| gen. |
свідчити; показувати; бути доказом; служити доказом |
| econ. |
демонструвати |
| law |
підтверджувати |
|
| English thesaurus |
|
|
| IT |
Information that proves or disproves a stated issue 2. Information that an auditor gathers in the course of performing an IS audit; relevant if it pertains to the audit objectives and has a logical relationship to the findings and conclusions it is used to support (Audit perspective) |
| law |
a s oral or written statement, object, etc. supporting a point in the case; Any proof legally presented at trial through witnesses, records, and/or exhibits |
| law, abbr. |
evid. |
| mil., abbr. |
evid |
|
|
| abbr., law |
Ev.. |
| law, abbr. |
E |
