| met. |
елемент №21 періодичної системи Д.І.Менделєєва III група, 4 період, атомна маса 44,956; відомо 12 ізотопів з масовими числами 40—51; типовий ступінь окислювання +III; сріблясто-білий метал з характерним жовтим відливом, за властивостями подібний до рідкісноземельних металів, Tпл 1814 К; має високу хімічну активність: при звичайній температурі взаємодіє з киснем; розчиняється в кислотах; у природі зустричається, як домішка у багатьох мінералах; отримують, як побічний продукт при переробці уранової, вольфрамової й олов'яної сировини, одержують з відходів виробництва чавуну; відкритий 1879 року Л.Лільсоном Швеція, виділений з мінералу гадолініту, уперше знайденого в Скандинавії звідси і назва елемента; застосовують як сплави з різними металами: легкі сплави, ферити з малою індукцією; як нейтронний фільтр у ядерній техніці, а також у медицині, скляній і хімічній промисловості |
