 |
noun | verb | to phrases
| |||
| повірений m; уповноважений (уполномоченный) | |||
| |||
| повірити (Yerkwantai); довірити; звірити; звірятися (кому, что); перевіряти; звіряти (и доверять) | |||
| перевірити | |||
| Russian thesaurus | |||
| |||
| сторона договора поручения. Полномочия поверенного удостоверяются доверенностью. Большой Энциклопедический словарь | |||
| поверенный: 1 phrase in 1 subject |
| General | 1 |