 |
| |||
опорядження (спец. Обробляти, надаючи готового, закінченого вигляду.: Опоряджуючи робочі приміщення, слід брати до уваги здатність кольору викликати втому зорового аналізатора (Знання та праця, 9, 1965, 10); Замовкає гуркіт, механізатори розбирають баштовий кран: будинок змонтовано. Лишилось його опорядити (Вечірній Київ, 27.VII 1951, 3).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 724.  sum.in.ua JukaR) | |||