| environ. |
сміттєва яма Найбільш старий метод утилізації твердих відходів з побутових сміттєвих контейнерів, міських магазинів, установ. Для сміттєвих ям зазвичай відводять занедбані кар'єри, котловани. У минулому засипали такі ями по мірі заповнення і забували про них. Потім на поверхні таких забутих сміттєвих ям було збудовано житлові квартали, що мали сумні екологічні наслідки. Зараз при похованні відходів використовують сучасні технології, а самі могильники стають джерелом енергії. Сміттєві ями можуть бути перетворені на біореактори, що дають метан, інший газ або стають джерелом альтернативної енергії. Традиційно смітники лишалися відкритими доступу повітря й аеробних бактерій для перетворення частини сміття у компост. Однак відкриті смітники сприяють розвитку паразитів, шкідливих комах, є джерелом неприємного запаху, псують ландшафт. В 60-х рр. ХХ ст. оператори сміттєвих ям стали закопувати щоденну порцію сміття у глину, яка виключала розвиток паразитів, але й виключала доступ повітря до сміття. Декомпозиція стала залежати від анаеробних бактерій. Такий процес є джерелом метану, яке може становити загрозу. Зараз метан відкачують через спеціальну систему перфорованих труб, розміщених у ямі зі сміттям (Наиболее старый метод утилизации твердых отходов из бытовых мусорных контейнеров, а также городских магазинов и учреждений. Под мусорные ямы обычно отводят заброшенные карьеры или котлованы. В прошлом практиковалось засыпать такие ямы по мере заполнения и забывать про них. Это привело к тому, что на поверхности таких забытых мусорных ям были построены жилые кварталы, что имело самые печальные экологические последствия. При захоронении отходов в настоящее время используют современные технологии, а сами могильники становятся источником энергии. Мусорные ямы могут быть организованы таким образом, что они превращаются в биореакторы, производящие метан, другой газ или становятся источником альтернативной энергии. Традиционно мусорные свалки оставлялись открытыми для доступа воздуха и аэробных бактерий в целях превращения части мусора в компост. Однако открытые свалки способствуют также развитию паразитов и вредных насекомых, являются источником неприятного запаха и портят ландшафт. В 60-хгодах ХХ века операторы мусорных ям стали закапывать ежедневную порцию мусора в глину, которая исключала развитие паразитов, но также исключала доступ воздуха к мусору. Декомпозиция стала зависеть от анаэробных бактерий. Такой процесс является источником метана, который может представлять угрозу безопасности. В настоящее время метан откачивают из мусорных ям посредство специальной системы перфорированных труб, размещенных в яме с мусором) |
