 |
Morphology analysis
вимога (1844) | Noun, inanimate, feminine
| 1 | вимо́га | називний відмінок, однина | nominative case, singular |
| 2 | вимо́ги | родовий відмінок, однина | genitive case, singular |
| 3 | вимо́зі | давальний відмінок, однина | dative case, singular |
| 4 | вимо́гу | знахідний відмінок, однина, неістоти | accusative case, singular, inanimate |
| 5 | вимо́гою | орудний відмінок, однина | instrumental case, singular |
| 6 | вимо́зі | місцевий відмінок, однина | locative case, singular |
| 7 | вимо́го | кличний відмінок, однина | vocative case, singular |
| 8 | вимо́ги | називний відмінок, множина | nominative case, plural |
| 9 | вимо́г | родовий відмінок, множина | genitive case, plural |
| 10 | вимо́гам | давальний відмінок, множина | dative case, plural |
| 11 | вимо́ги | знахідний відмінок, множина, неістоти | accusative case, plural, inanimate |
| 12 | вимо́гами | орудний відмінок, множина | instrumental case, plural |
| 13 | вимо́гах | місцевий відмінок, множина | locative case, plural |
| 14 | вимо́ги | кличний відмінок, множина | vocative case, plural |